Тихо с неба летит белый лёгкий кристал.
Как подарок небес, свыше Бог это дал.
Все законы Творца превращают дождь в снег,
Чтобы не было слёз – были радость и смех.
Белый снег, что летит в новогоднюю ночь,
Засыпает дома, прогоняет тьму прочь.
Белый снег словно манна и зимний привет.
Отражается в нём дальних звёзд чудный свет.
Застилает всю ночь белоснежным ковром;
И, давно уж вокруг, всё окутано сном.
Поутру, белый снег заискрится в лучах.
Отразится тот свет и в сердцах, и в очах.
Над землёю паря, снег торопится вниз,
Чтобы больше нашлось в небо поднятых лиц.
Пусть прославится Бог и в снежинке простой.
Пусть, как снег бел кругом, будет всё в нас с тобой.
Белый снег, что летит в новогоднюю ночь,
Засыпает дома, прогоняет тьму прочь.
Белый снег словно манна и зимний привет.
Отражается в нём дальних звёзд чудный свет.
Вячеслав Переверзев,
USA
Родился в Украине, на Донбассе, г. Горловка. Другой сайт: http://stihi.ru/avtor/slavyan68
Прочитано 1412 раз. Голосов 1. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
